Weird-реалізм: Лавкрафт і філософія

Автор - Маріон Ж.

Прочитання творчості Г.Ф. Лавкрафта американським філософом Гремом Гарманом цікаве одразу в кількох сенсах. По-перше, йдеться про демонстрацію свого роду стилістичної додаткової цінності, яка унеможливлює зведення оповідань Лавкрафта до їхнього буквалістського прочитання і за якою стоїть неповторна техніка письменника. По-друге, ця техніка пов'язується з лавкрафтівським умінням виписувати у своїх творах зазори, що відповідають чотирьом базовим напруженням власної, об'єктно-орієнтованої філософії Гармана. Найхарактернішими тут є алюзивність (натяк або серія натяків на темні, приховані й такі, що не піддаються жодному опису, реальні об'єкти, на кшталт статуетки Ктулху чи навіть Азатота, "жахливого ядерного хаосу") та кубізм (мова навмисно перевантажується надмірністю планів, зрізів та аспектів описуваного об'єкта, як-от антарктичного міста в "Хребтах божевілля"). І по-третє, всупереч формалізму будь-якого роду, не можна забувати, що Лавкрафт - це насамперед письменник жахів, і породжувані ним каскади алюзій і нагромадження химерних описів ведуть нас до привабливо-пострашливих сторін реальності.