Рим - відлуння імперської слави

Автор - Уезерфорд Д.

За переказами місто Рим засновано братами Ромулом і Ремом бл. 754/753 р. до н. е. У переказах згадуються 7 царів, які правили у VIII-VI ст. до н. е.. Після вигнання останнього царя Тарквінія Гордого було встановлено республіку (510/509 рр. до н. е.). До середини III ст. до н. е., підпорядкувавши всю територію Італії, Рим перетворився на велику державу, яка домоглася гегемонії в усьому Середземномор'ї, що призвело до зіткнення з Карфагеном. Після трьох Пунічних воєн, здобувши перемогу над Карфагеном у 146 р. до н. е., Рим стає найбільшою середземноморською державою. Розорення селян, що посилилося у зв'язку зі зростанням великого землеволодіння і рабовласництва, викликало широкий рух сільського плебсу, рабів (повстання Спартака) і перші спалахи громадянської війни на вулицях столиці. У соціально-політичному житті Риму I ст. до н. е. дедалі більшу роль стали відігравати армія та її вожді (Л. К. Сулла, Г. Марій, Г. Помпей та ін.). Під час громадянської війни 49-45 рр. до н. е. необмеженим правителем держави став Г. Ю. Цезар. У 44 р. до н. е. внаслідок змови прихильників республіки Цезаря було вбито. Новий період громадянських воєн завершився перемогою Октавіана, який отримав від сенату в 27 р. до н. е. титул Августа. З часу правління Августа Рим став імперією. За Траяна у II ст. н. е. імперія досягла максимальних кордонів. Повстання місцевого населення в завойованих землях у поєднанні з вторгненнями варварів призвели до відпадання низки провінцій і розподілу імперії на Східну і Західну (395). У 476 р. вождем німецьких найманців Одоакром було скинуто останнього імператора Західної Римської імперії Ромула Августула.