Людина, яка стріляє. Як ми навчилися цього

Автор - Панов Є.

У книзі розглянуто способи полювання, його значення на різних стадіях антропогенезу і в життєвому укладі сучасних архаїчних суспільств мисливців-збирачів. Показано, як стирається межа між вихідною функцією зброї (забезпечення білковою їжею) і вторинною, що виникла у відповідь на докорінні зміни в соціумі, - вона стає бойовою. Автор простежує, як від дерев'яних списів і примітивних метальних пристосувань люди прийшли до винаходу духової люльки і лука. Подібні вимоги до призначення зброї сприяли її появі незалежними шляхами в різних регіонах і з таких різних матеріалів як бамбук і роги північного оленя. Усюди перед нами вражаюча міць креативності - найважливішої складової когнітивних здібностей людини. В архаїчних суспільствах усе, що пов'язане з полюванням і зброєю, - частина не тільки матеріальної, а й духовної культури. Це - мисливські вірування та міфи, гендерний поділ праці та сфера сакрального, табуйованого для жіночої половини громади. Таким чином, усе, що пов'язано з мисливським промислом, визначає структуру й організацію соціуму. З'ясування ролі полювання в економіці архаїчних суспільств - важливий розділ екології людини. Аналіз міфотворчості, що трактує стосунки між людиною-мисливцем і місцевою фауною як ресурсом для виживання, постачає найважливішу інформацію дослідникам принципів соціальної психології та семіотики. Етноархеологія дає безцінний матеріал для розуміння еволюції когнітивних здібностей людини.